Дитинство Філіпа
Міккі Рурк (про справжнє ім'я Рурка пишемо далі) прославився не тільки своєю ексцентричною грою в кіно, а й кар'єрою професійного боксера! Свої молоді роки Міккі присвятив боксу не просто так, а багато в чому завдяки тому, що виріс у гетто Ліберті Сіті (Маямі). Цей зубожілий район просто кишів усім найнесприятливішим для нормального життя: наркотики, вуличні розбірки, гангстерські перестрілки, скрізь бомжі, суцільні облави. Суворості додавала і жорстокість з боку вітчима. Він був каліфорнійським поліцейським і вирішив, що найкращі методи виховання - кулаки та бейсбольна бита!
Рідний батько Рурка був дуже великим і здоровим чоловіком, займався важкою атлетикою і постійно брав участь у різних кулачних боях. Міккі дісталися гени батька, хоч він і не дуже його пам'ятає, бо батьки розійшлися, коли йому було шість.
Заняття боксом
Постійні стреси і злидні привели 11-річного Міккі до шкільної боксерської секції, де він міг відриватися на рингу, зганяючи всі емоції. Трохи пізніше хлопчик став займатися у знаменитого тренера Біллі Слейтона. Той погодився регулярно підучувати Міккі і це стало вирішальним моментом у його боксерському майбутньому. Пізніше Рурк часто відвідував знаменитий боксерський зал на 5-й вулиці Маямі-Біч. Він не визнавав зовсім ніяких авторитетів і здебільшого, як він пізніше зізнався, просто хотів помститися вітчиму за його підлість і жорстокість.
Досвіду в кулачних боях Міккі Рурку додавала і "жива" практика. Подобалося бродити кварталами свого району і вплутуватися в бійки з кубинцями. Це було для нього набагато краще, ніж постійно отримувати від вітчима побої ні за що. Одного разу вітчим захотів укотре "зайнятися вихованням", але, на превелику свою несподіванку, отримав потужний удар правою в щелепу. Тепер Міккі міг постояти за себе і значно зміцнів на рингу. Мама Міккі, перелякавшись, попросила сина виїхати з дому. Вона страшенно боялася, що тепер її новий чоловік і син можуть повбивати один одного. І побоювалася вона не дарма...
До 18 років хлопець уже міг нокаутувати кого завгодно і жорстока розправа чекала на тих, хто намагався якось "зачепити" Рурка. Далі - більше. Завдяки своєму тренеру, який зумів спрямувати агресію хлопця в більш "спортивне" русло, Міккі став виступати в юніорській збірній. У своїй середній вазі він провів цілих (!) 47 аматорських боїв.
Закінчення боксерської кар'єри
Його вважали одним із найсильніших бійців у Маямі, однак, боксерська слава тривала не довго. У 19 років Рурк отримав на рингу дуже сильний струс. Це сталося через безпечність молодого бійця, який вийшов проти боксера, з яким йому не давали жодного шансу на перемогу. Лікар попередив Міккі, що від занять тепер варто взагалі відмовитися як мінімум на рік, інакше йому загрожують складні порушення в координації.
Міккі Рурк так і зробив, але подейкують, що не зовсім ця травма стала справжньою причиною того, що ринг довелося залишити. Приблизно в цей же час на очах у Міккі помер його друг-боксер. Помер хлопець після бою і Рурк важко переживав втрату. Чи правдива ця інформація насправді, досі ніхто не може встановити.
Хорошу характеристику Міккі Рурку, як спортсмену, дав відомий боксер Роберт Конрад. Одного разу, спостерігаючи бій Міккі у фіналі, той поспішив піти зі словами: "Він не боксує, він вбиває. Це не спорт, а відчай". Так і було, він бився зі злістю і відчаєм, емоції хльостали фонтаном. Подібну характеристику в історії давали Майку Тайсону: "Він б'є не щоб перемогти - він б'є, щоб покалічити".
Коли Міккі Рурка, якось в інтерв'ю, запитали про спортивне минуле, треба сказати, що відповів він із задоволенням і часткою сарказму: "Спорт я завжди любив набагато більше, ніж зйомки. Я його обожнюю, і перш ніж за мною почне сумувати психіатричне відділення, хочу себе знову спробувати в якомусь виді спорту. До речі, коли тобі за сорок, яким видом спорту ти можеш займатися? Може риболовлею?"
Вплив спортивного минулого на життя актора
Ще одна цікава цитата Рурка щодо спортивної кар'єри: "Спорт неабияк змінив мою зовнішність. Коли мені потрібно було "лагодити" ніс, лікарі просто взяли хрящ з мого вуха, оскільки в носі у мене його вже просто не було". Перш ніж стати відомим актором, боксерська практика дуже допомогла йому заробляти на життя. Майже завжди Міккі влаштовувався на роботи, де була потрібна груба сила, від охоронців, до вишибал. Одного разу він навіть підробляв у барі для трансвеститів.
У найкращі роки своєї акторської кар'єри, Рурк засяяв, як мега-зірка завдяки своїм боксерським навичкам. Наприклад, у фільмі "Свій хлопець" усі раунди він вистояв по-справжньому і, не дивлячись на "роль", удари наносилися реальні, без фокусів. Фільм став дуже видовищним і реалістичним.
Як відомо, Міккі Рурк, людина дуже безпосередня і свавільна. Коли йому дуже набридла кар'єра актора, а режисери стали пред'являти великі вимоги до роботи, він просто напросто збожеволів і повернувся в бокс! У 40 років, зауважте! Повністю від кіно Рурк не відмовився, просто вибирав ролі на свій смак і паралельно бився на рингах. З перших своїх 11 боїв, шість із них Рурк виграв нокаутом, три за очками і два внічию. "Ось так повернення" - писала про це преса.
Міккі зовсім себе не шкодував на рингу, у свої сорок він багаторазово отримував серйозні травми. Часто були зламані щелепа, ніс, вилиці, лицьові кістки. Щоразу доводилося лягати під ніж пластичних хірургів, і за цей період його зовнішність змінилася досить сильно, хоча й донині він є секс-символом. Якось Рурку навіть запропонували битися за титул чемпіона світу за однією з версій, але не зі списку основних, відносно "місцевих". Після довгих роздумів Міккі відмовився від цієї витівки і в 1995 зовсім залишив ринг. Дивіться бій Міккі в 1993 році, перемога нокаутом.
Потрібно сказати, що Міккі Рурк дуже колоритна людина і з його життям пов'язано багато курйозних і досить комічних історій!
